Кафедра органічної хімії веде свій літопис з 1805 р., коли при Імператорському Харківському університеті було створено кафедру хімії та металургії, яку очолив німецький вчений-фармацевт Фердінанд Гізе. Урізні роки на кафедрі працювали такі відомі вчені як В.І. Лапшин, О.І. Ходнєв, М.М. Бекетов, Г.І. Лангермарк,О.П. Ельтековта ін.
10 Вересня 1921 р. відкрито Харківський хіміко-фармацевтичний інститут.
У 1921-1925 рр. органічна хімія входила до складу курсу «Дослідження фармацевтичних і хіміко-фармацевтичних препаратів».Перший ректор Харківського хіміко-фармацевтичного інституту, завідувач кафедри фармацевтичної хімії – доктор хімічнихнаук, доктор фармацевтичних наук, професор Микола Овксентійович Валяшкопершим впровадив у хімічну науку Російської імперіїметод спектрографічного дослідження органічних сполук,підготував 3 докторівта93 кандидатівнаук. Вчений маєпонад 90 наукових праць, в т.ч. монографію «Развитие взгядов на внутреннее строение бензольного кольца».
А.Д.Розенфельд у 1921 р. став першим завідувачем курсу органічної хімії, який очолював його до 1922 р. Викладачами курсу стали Ю.О. Габель та А.І. Кіпріанов. Список викладачів фармацевтичного інституту був складений особисто ректором проф. М.О. Валяшком.
Завідувачі кафедри
У1921-1922 рр.курс органічної хіміїочолював професор А.Д.Розенфельд – один із засновників ХФІ, відомий учений у галузі фармації. За ініціативою вченого в 1920 р. було організованонауковий центр фармації – Експериментальний фармацевтичний інститут наркомздоров’я (нині ДНЦЛЗ), який він очолював з 1920 р. по 1932 р., а з 1932 р. став науковим керівникомзакладу. В інституті вивчалася рослинна сировина, розроблялися способи одержання синтетичних фармацевтичних тахіміко-фармацевтичних препаратів, опрацьовувалися питання раціоналізації виготовлення галенових препаратів і методів їх дослідження. А.Д. Розенфельд – автор 20 наукових робіттакерівник понад 60 наукових робіт.
У 1922-1924 рр. професор К.А.Красуський очолював курс органічної хімії, займався синтезом аміноспиртів на основі α-оксидів і вивченням механізму взаємодії амоніаку та амінів з α-оксидами і α-оксидів з хлороводнем. Закономірності взаємодії α-галоїдгідринів з амоніаком і амінами відомі в хімії як “правило Красуського”. Вчений був професором Харківського, Петербурзького, Київськогоі Варшавського університетів, з 1926 р. – чл.-кор. АНУРСР, з 1933 р. -чл.-кор. АНСРСР.
У 1925 р. створена кафедра органічної хімії Харківського фармацевтичного інституту.
У 1925-1941 рр. доктор хімічних наук, професор Є.С.Хотинський ставпершим завідувачем кафедри. Йому належить низка експериментальних і теоретичних праць, найважливіші з яких присвячені хімії піролу: бромуванню похідних піролу, процесу утворення піролу при перегонці слизовоамонійних солей та механізму цієї реакції; вивченню деяких азопохідних піролу та продуктівконденсації піролу з триарилкарбінолами. Низка праць вченого присвячена хімії окремих компонентів важкої та вищої фракції кам’яновугільної смоли: флуорену, аценафтену, фенантрену і карбазолу. Є.С. Хотинський–автор 49 наукових робітіодного з перших навчальних видань для студентів «Краткое руководство к практическим занятиям для студентов-медиков».
У 1945-1951 рр. кафедру очолював доцент, кандидат хімічних наук В.І. Близнюков. Вчений запропонував новий спектрограф для вивчення спектрів в ультрафіолеті, створив напрямок з вивчення тонкої структури органічних сполук та їх зв’язку з фізіологічною дією.В.І. Близнюков – автор понад 100 наукових робіт, підготував 7 кандидатів наук.
У 1951-1952 рр. доцент, кандидат хімічних наук Д.А.Корнієнко був керівником кафедри. Науковий напрямоквченого–хіміяпіролу і карбопіролідину. Д.А.Корнієнко – автор понад 20 наукових праць та 7 підручників.
У 1953-1959 рр. доцент, кандидат хімічних наук Є.М.Ворошинбув завідувачем кафедри, розвиваючи науковий напрямок – спектрографічне дослідження будови фенолів і деяких його похідних. Вчений керував 2 кандидатськими дисертаціями.
У 1959-1962 рр. кандидат хімічних наук М.Н.Диханов очолив колектив кафедри. Як науковець займався синтезом біологічно активних речовин, напівпровідникових та електретних матеріалів. Вчений підготував 3 докторів та 15 кандидатів наук, опублікував понад 180 наукових робіт та став автором 52 авторських свідоцтв.
У 1962-1985 рр. завідувач кафедри органічної хімії професор, доктор хімічних наук П.О.Петюнін. Ним було започаткованоновий науковий напрямок – синтез біологічно активних сполук у ряду оксамінових кислот та продуктів їх перетворення, створення теоретичних основ для цілеспрямованого пошуку лікарських препаратів. Надбанням вченого стало створення наукових шкіл в Пермському та Харківському фармацевтичних інститутах. Автор понад 380 друкованих праць, 49 авторських свідоцтв і 2-х патентів, розроблені оригінальні лікарські препарати – ортонал, нікофезон, нікофезона гідробромід, оксапірин, антроксамат, фенокридин, оксаглюкамін, оксадиглюкамін, гліоксамід, глісульфазид.
В 1985-2015 рр. під керівництвом професора, доктора фармацевтичних наук, доктора хімічних наук, академіка НАН України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженогодіячанауки і техніки України, заслуженого винахідника України В.П.Черних на кафедрі розвивається науковий напрямок: конструювання, синтез та модифікаціянових гетероциклічних систем з метою пошуку високоефективних лікарських засобів з використанням найсучасніших методологічних, наукових та інструментальних підходів. Органічне поєднання синтезу нових гетероциклічних сполук із використанням комбінаторної хімії, НВЧ-синтезу, механохімії, комп’ютерного моделювання та прогнозування біологічної активності; формування фокусованих бібліотек сполук із заданими властивостями, хімічна модифікаця природних сполук та розробка на їх основі лікарських засобів нового покоління, використання сучасних фізико-хімічних методів для вивчення електронної і просторової будови синтезованих сполук та вивчення їх реакційної здатності і механізмів хімічної взаємодії; розробка препаративних методів одержання біологічно активних речовин (БАР) та розробка аналітичної нормативної документації і технологічних регламентів виробництва лікарських засобів – підґрунтя наукових досліджень, спрямованих на створення лікарських засобів. Дослідження шляхів циклізації багатофункціональних реагентів і мультикомпонентних реакцій та створення екологічно чистих технологій одержання фармакологічно активних субстанцій. Автор понад 1300 наукових праць, серед яких наукові статті у галузі органічної, фармацевтичної, фізико-органічної, медичної хімії та дослідження біологічної активності синтезованих речовин, 27 монографій, 10 підручників,126 патентів і 341 авторськихсвідоцтв (серед яких 119 – на способи одержання БАР та дослідження фармакологічної дії синтезованих речовин), розроблені оригінальні лікарські препарати – глісульфазид, сукцифенат, діакамф, анальбен, перонікс, валькофен, кардацет, паравіт, піфламін, мега-маг.
З 2015 р. колектив кафедри очолює професор, доктор хімічних наук Л.А.Шемчук. Науковий напрямокроботи кафедри – вивчення амбідентного характеру мультикомпонентних взаємодій та цілеспрямований синтез нових гетероциклічних сполук з використанням циклічних сульфаніламідів; синтез нових конденсованих поліфункціоналізованих 4Н-піранових, спіро-4Н-піранових, 2Н-піранових, 4Н-тіопіранових, 2-піридонових систем на основі 1H-2,1-бензотіазин-4(3H)-он 2,2-діоксидів. Автор та співавтор понад 250 публікацій, серед яких понад 30 навчально-методичних видань, понад 90 статей, 2 авторських свідоцтва, більше 10 патентів України, 13 статей до Фармацевтичної енциклопедії.
Перші викладачі кафедри органічної хімії (1922-1930-х рр.)
Юрій Орестович Габель (1922-1924 рр.) першим запропонував хімічну класифікацію антибіотиків, займався синтезом похідних барбітурової кислоти, багато з яких з успіхом використовуються і зараз як снодійні та анестезуючі засоби, синтезом і дослідженням похідних сульфаніламіду. Під керівництвом вченого синтезованонорсульфазол. З 1929 р. по 1935 р. Ю.О. Габельдекан хімічного факультету ХДУ, з 1945 р. –директор Інституту хімії ХДУ, з 1930 р. до 1945 р. –завідувач кафедри органічної хімії Харківського медичного інституту.Перша фотографія співробітників кафедри (1968р).1986 р.1992 р.1999 р.2004 р.2010 р.
Андрій Іванович Кіпріанов (1922 р.) – видатний хімік, який розробляв теоретичні питання кольоровості органічних сполук. Його дослідження пов’язані з практичними вимогами кіно- і фотопромисловості. Інший напрямок роботи вченого – пошук фізіологічно активних речовин, встановлення будови природних антибіотиків,синтез нових препаратів для лікування деякихформ туберкульозу. Під керівництвом А.І. Кіпріанова вдосконалено метод добування синтетичного антибіотика синтоміцината налагоджено виробництво рентгеноконтрастних препаратів. З 1938р. обіймав посаду директора Інституту хімії при ХДУ, з 1942 р. –директор об’єднаного Інституту хімії АН УРСР у м. Уфа, з 1945 р. – академік АН УРСР, з 1946 р. –віце-президент АН УРСР.